А що це і справді?

Цитата

Любов – це не тільки гучні слова “я тебе люблю”. Це турбота, коли запитуєш , чи не холодно й віддаєш свою куртку , хоча сам замерз  до кісточок ; це ніжні поцілунки в голову та лоб, цілунки в носик, щічку та руки. Тоді, коли напам’ять знаєш пісню, що поєднує вас. Коли відчуваєш, що це твоя людина, хоча інколи нервує настільки, що ладен вбити. Ти розумієш, що таких більше немає і це робить тебе щасливим, викликає найщирішу усмішку на обличчі.
Коли тиждень чекаєш ту довгоочікувану зустріч, а потім години  разом стають хвилинами чи навіть секундами. Намагаєшся запам’ятати кожну частинку тіла, чи то родинку біля ока,чи вигини лиця ,можливу незрівнянну скромну посмішку  або руки, які зігріють у будь-яку хвилину, кожну здавалося дрібничку, але, для тебе, таку важливу. Дивишся в ті карі очі і з’являється думка, що хочеш мати спільних дітей, і саме з цією людиною, а не з кимось іншим бо тому що ти кохаєш…. по-справжньому, щиро й вірно, попри відстань, щоденні сварки, які ні з чого починаються і тим же  ж закінчуються, але ти все одно кохаєш, хочеш з’єднати своє життя з цією людиною і бути щасливим все своє життя.1BlyzhVheFs

За те, що ти є на світі

Ти поруч, і все прекрасно:
І дощ, і зимовий вітер.
Спасибі тобі, мій ясний,
За те, що ти є на світі.

Спасибі за твої губи,
За руки ці працьовиті.
Спасибі тобі , мій милий,
За те, що з тобою прожили.

Ми поруч, але ж могли б
Одне одного не зустріти.
У цьому холодному світі
без тебе не змогла б я прожити.

Були і між нами сварки,
образи й секундні конфлікти.
Ти поруч,а це прекрасно,
бо разом з тобою казка.

Тебе я цілую. цілую.
Кохаю. Кохаю. Кохаю.
І кожну хвилинку ціную,
Коли тебе обіймаю.

© Марцеліна Дічева84679824-6993-A435-79F3-D1F1C0436001

“Revolver for the heart”

Коли ти ледь торкаєшся моєї шкіри, здається залишаться опіки. О пів на п’яту ранку, за кілька снів чи стогонів до світання. До того, як бліді нитки сонця проб’ють броню цупких гардин твого вікна, а мої поцілунки врешті торкнуться твого серця. Добре було би в такий час, о четвертій тридцять, померти. Це була би фантастично-приємна смерть. А о четвертій тридцять одній – воскреснути в твоїх обіймах від слів : «я кохаю тебе».

©Христина Сирова