Любов – це не тільки гучні слова “я тебе люблю”. Це турбота, коли запитуєш , чи не холодно й віддаєш свою куртку , хоча сам замерз  до кісточок ; це ніжні поцілунки в голову та лоб, цілунки в носик, щічку та руки. Тоді, коли напам’ять знаєш пісню, що поєднує вас. Коли відчуваєш, що це твоя людина, хоча інколи нервує настільки, що ладен вбити. Ти розумієш, що таких більше немає і це робить тебе щасливим, викликає найщирішу усмішку на обличчі.
Коли тиждень чекаєш ту довгоочікувану зустріч, а потім години  разом стають хвилинами чи навіть секундами. Намагаєшся запам’ятати кожну частинку тіла, чи то родинку біля ока,чи вигини лиця ,можливу незрівнянну скромну посмішку  або руки, які зігріють у будь-яку хвилину, кожну здавалося дрібничку, але, для тебе, таку важливу. Дивишся в ті карі очі і з’являється думка, що хочеш мати спільних дітей, і саме з цією людиною, а не з кимось іншим бо тому що ти кохаєш…. по-справжньому, щиро й вірно, попри відстань, щоденні сварки, які ні з чого починаються і тим же  ж закінчуються, але ти все одно кохаєш, хочеш з’єднати своє життя з цією людиною і бути щасливим все своє життя.